"педагогіка партнерства": як побудувати якісний формат взаємодії з вихованцями та батьками

Педагогіка партнерства – якісно новий рівень взаємовідносин між учасниками освітнього процесу

Анотація. У статті розкривається питання організації педагогічної взаємодії закладу дошкільної освіти та батьків в сучасних умовах функціонування та розвитку дошкільної освіти.

Ключові слова: партнерство, педагогіка партнерства, співробітництво, формування взаєморозуміння, взаємодія педагогів із батьками.

Постановка проблеми. У Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі „Освіта” Україна ХХІ ст., Законі України „Про дошкільну освіту”, Базовому компоненті дошкільної освіти – Державному стандарту дошкільної освіти підкреслюється значимість родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного, дитиноцентричного виховного середовища. Нині ефективність дошкільної освіти пов’язана з організацією освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства. Це спонукає до оновлення змісту і форм співпраці педагогів закладів дошкільної освіти з батьками вихованців. В основу взаємодії сучасного закладу дошкільної освіти із сім’єю покладено співробітництво. Ініціаторами його встановлення мають виступати педагоги закладу дошкільної освіти, оскільки вони професійно підготовлені до освітньої роботи, а, отже, розуміють, що її успішність залежить від злагодженості й наступності у виховані дітей. Вихователь усвідомлює, що співробітництво потрібне в ім’я дитини, і в цьому потрібно переконати батьків. Ініціатива у встановленні взаємодії із сім’єю та кваліфікована реалізація її завдань визначають керівну роль закладу дошкільної освіти щодо сімейного виховання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ідея взаємозв’язку суспільного й сімейного виховання знайшла свої відбиття в ряді нормативно-правових документів, у тому числі в «Концепції дошкільного виховання», «Положенні про заклад дошкільної освіти», Законі «Про освіту» й ін.

Питання взаємодії закладу дошкільної освіти і сім’ї знаходиться в полі зору сучасних дослідників: як теоретиків так і практиків. Виходячи з позиції, що родина і заклад дошкільної освіти, виконуючи специфічні виховні функції, не можуть замінити один одного і мають взаємодіяти задля повноцінного розвитку дитини-дошкільника, науковцями досліджені такі аспекти окресленої проблеми: етико-педагогічні вимоги до взаємин із дітьми та їхніми батьками (І. Гребенніков, Т. Кирієнко, В. Сухар); умови для спільної роботи сім’ї і педагогічного колективу ЗДО у формуванні моральних якостей особистості дитини (Т. Алексєєнко, Л. Божович, В. Постовий); зміст і методи педагогічної освіти батьків (Л. Островська, О. Долина, Т. Кирієнко, О. Низковська); співробітництво вихователів закладів дошкільної освіти із сім’єю щодо виховання дошкільників у дусі миру (Пагута Т.); педагогічні умови ефективної взаємодії закладу дошкільної освіти і сім’ї в екологічному вихованні старших дошкільників (Н. Кот); особливості взаємодії з батьками дітей раннього віку (Н.Аксаріна, О. Волкова, Т. Маркова, Л. Свирська).

Ще Н. К. Крупська у свої «Педагогічних творах» писала: «Питання про роботу з батьками – це велике й важливе питання. Отут треба піклуватися про рівень знань самих батьків, про допомогу їм у справі самоосвіти, озброєння їх відомим педагогічним мінімумом, залучення їх до роботи дитячого садку». Істотною стороною взаємодії закладу дошкільної освіти й родини, неодноразово підкреслювала Н. К. Крупська, є те, що «… дитячий сад служить «організуючим центром» й «впливає на домашнє виховання». Тому необхідно якнайкраще організувати взаємодію закладу дошкільної освіти й родини по вихованню дітей. «… У їхній співдружності, в обопільній турботі й відповідальності – величезна сила». Разом з тим, вона вважала, що батькам, що не вміють виховувати, необхідно допомагати.

В. Коротило, С. Ладивір зазначали, що «…успіх співробітництва вирішальною мірою залежить від взаємних установок сім’ї і дитячого садка. Найсприятливішими вони є, коли обидві сторони усвідомлюють потребу цілеспрямованого впливу на дитину і довіряють одна одній. Важливо, щоб батьки були впевнені в доброзичливому ставленні педагога до дитини, в його компетентності, цінували його особисті якості».

Метою статті є обґрунтування основоположних принципів ефективності педагогіки партнерства закладу дошкільної освіти з родинами вихованців, сприяти посиленню взаємодії закладу дошкільної освіти та сім’ї, упровадженню дієвих форм співпраці з батьками.

Виклад основного матеріалу. Політичні зміни, економічна, соціальна і духовна криза українського суспільства негативно вплинули на пересічну сім`ю, зруйнували багато моральних і духовних цінностей, батьки висунули на перший план матеріальне забезпечення дитини (а це в наших умовах забирає надзвичайно багато сил і часу). У результаті сучасна сім`я втратила головні орієнтири для побудови власного життя. У зв’язку з цим загострилися питання соціальної і психолого-педагогічної допомоги у вихованні дітей.

Саме тому сучасні заклади дошкільної освіти повинні стати відкритими для батьків, громадськості, більше уваги приділяти освіті і вихованню батьків, справедливо вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей, між батькам і закладом дошкільної освіти має бути педагогіка партнерства. Робота з батьками завжди була традиційною складовою дошкільної освіти, адже заклад дошкільної освіти є першим соціальним середовищем, до якого дитина потрапляє із сім’ї.

Термін «партнерство» переважно визначають як:

– система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;

– спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників;

– організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;

– спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.

Педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (дітей, батьків, вихователів), яка:

– організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;

– ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись

визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;

– передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань

та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких принципах:

• повага до особистості;

• доброзичливість і позитивне ставлення;

• довіра у відносинах, стосунках;

• діалог – взаємодія – взаємоповага;

• розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Практика виховання дітей у закладі дошкільної освіти спонукає до урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи дитячого садка і сім’ї. Аналіз методичних рекомендацій О. Кононко, Т. Алексєєнко та інших педагогів дає змогу виокремити такі форми партнерства:

- індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми до закладу дошкільної освіти, співбесіди, консультації, телефонний зв’язок);

- наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширмочки, дошка оголошень, планшети, інформаційні листки, тематичні виставки, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання);

- групові (консультації, практикуми, клуби взаємодопомоги, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми – вчителями, лікарями, психологами, юристами);

- колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні).

Колектив нашого закладу дошкільної освіти насамперед намагається обирати нетрадиційні форми роботи, як-от «Батьківська пошта». Ураховуючи зайнятість батьків, будь-хто з членів родини може в короткій записці висловити побажання щодо методів виховання їхньої дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця. Також ми активно використовуємо такі форми комунікації з батьками, як «Телефон довіри» та «Батьківська скринька». Вони дають змогу батькам анонімно повідомити про будь-які значущі для них проблеми, попередити педагогів про незвичайні прояви поведінки своїх дітей. Крім цього, батьки можуть завжди звернутися до будь-кого з фахівців закладу дошкільної освіти з питаннями, які є для них актуальними.

До нових форм роботи, які ми застосовуємо у своїй діяльності з батьками належать створення кімнати народознавства для дітей, обладнання «родинної світлиці», куточка «Для допитливих дітей та дбайливих батьків» у «родинній світлиці»; проведення спільно з родинами свят; сімейні читання; створення «школи здорової дитини» у формі запитань і відповідей; перегляд батьками занять та елементів розпорядку в групах.

Традиційними у співпраці є:

• відвідування сім’ї дитини. Візит передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість.

• день відкритих дверей уможливлює ознайомлення батьків з дошкільним закладом, особливостями освітньої роботи, залучення їх до активної співпраці.

• бесіди індивідуальні та групові;

• консультативні центри;

• міні-лекції;

• фото/відеопрезентації

Найпоширенішими засобами інформування батьків про життя нашого закладу дошкільної освіти є:

• сайт закладу;

• інформаційні осередки

• дошки оголошень

• планшети

• папки

• інформаційні/тематичні стенди

• тематичні\педагогічні виставки

• стінгазети

• колажі

• бібліотеки педагогічної, психологічної, правової, медичної, дитячої літератури тощо.

Найбільш закритими для взаємодії на рівні «педагог-родина» є батьки, яких можна об’єднати в категорію споживачі та гості. Вони ставляться до закладу дошкільної освіти як до установи, яка зобов’язана надати їм певний комплекс з догляду, навчання і виховання їхніх дітей, відмежовуючись від будь-якої участі у житті закладу дошкільної освіти або групи. Подекуди вони гіперкритично ставляться до роботи закладу, висуваючи завищені вимоги до його роботи, висловлюючи незадоволення якістю освітніх послуг. І все це - на тлі хронічної відмови допомогти, взяти участь чи хоча б просто відвідати організовані вихователем відкриті покази різноманітних фрагментів освітнього процесу. Щоб налагодити партнерські відносини з гостями та споживачами, важливо насамперед зацікавити їх, показати результативність діяльності закладу дошкільної освіти через позитивні зрушення в емоційному стані, здоров’ї, навчальних досягненнях їхньої дитини порівняно з її попередніми результатами без зіставлення з іншими дітьми.

Оперативно обмінюватися інформацією з батьками найзручніше в інтернеті. У пригоді для мене стала: сторінка сайту нашого закладу дошкільної освіти, електронне листування, онлайн спілкування у закритій групі в соціальних мережах.

Оскільки комунікація відбувається не лише на площині «батьки-вихователь», а й «батьки-батьки», це активізовує батьківську спільноту, формує коло однодумців серед учасників освітнього процесу. Завдяки цьому нашому закладу дошкільної освіти вдалось залучити до співпраці навіть раніше пасивних батьків вихованців.

Для взаємодії з батьками, формування спільних впливів на дитину важливо: визначити батьківські запити щодо змісту, методів і способів освітніх дій з дітьми, з’ясувати їхні очікування від перебування дитини в закладі дошкільної освіти. Нам, педагогам слід дізнатися: чи потребують батьки допомоги при розв’язанні проблем із вихованням та індивідуальним розвитком дитини чи готові співпрацювати з закладом дошкільної освіти (і якщо так, то як саме). Усю зібрану під час зустрічей із батьками інформацію слід використовувати конфіденційно й виключно для врахування індивідуальних особливостей дитини під час освітнього процесу. На основі даних про дитину та очікування батьків щодо її розвитку наш заклад дошкільної освіти обирає напрямки взаємодії з родинами вихованців та форми її реалізації.

Висновки. «Дошкільне дитинство» - унікальний період у житті людини, коли формується здоров’я, здійснюється розвиток особистості. У той же час це період, у плині якого дитина перебуває в повній залежності від навколишніх дорослих – батьків, педагогів. Тому належний відхід, поведінкові, соціальні й емоційні проблеми, що виникають у цьому віці, приводять до важких наслідків у майбутньому.

Тому необхідно прямувати курсом створення єдиного простору розвитку дитини, як у ЗДО, так і у родині. Педагог у ЗДО повинен працювати таким чином, щоб батьки могли: перебороти авторитаризм і побачити світ з позиції дитини; досягти розуміння того, що не можна дитину порівнювати з іншими дітьми; довідатися сильні й слабкі сторони розвитку дитини й ураховувати їх, бути емоційною підтримкою дитині.

На мою думку, у роботі з батьками важливо піклуватися про підвищення рівня їхніх знань щодо розвитку та виховання дітей. Адже родина і заклад дошкільної освіти — це два суспільні інститути, які закладають фундамент майбутнього дитини і мають спільну мету: виховати здорову, соціально адаптовану, усебічно розвинену особистість із високим інтелектуальним, творчим та духовним потенціалом. І як свідчить наш досвід, ефективними у налагодженні контакту з батьками є індивідуальна робота та організація різноманітних проектів. Переконана, найголовніше у співпраці з батьками — пам’ятати, що вони є партнерами педагогів.